Нинішній рік пройде під знаком виборів до Верховної Ради, що відбудуться восени.                                                     От ще тільки нашого, що кутя. Різдво тобто. Їжте, пийте, веселіться. Бо з десятого січня починаючи народ стануть готувати до виборів. Усебічно: біл-бордами, листівками, газетами, теле- й радіопередачами – словесними мордобоями на політичних ток-шоу зокрема. Влада – та, ясна річ, застосує важку артилерію: пенсії та зарплати насамперед. Це минулого року на освітянському з’їзді вчителі розсміялися, коли прем’єр-міністр Азаров розповів їм, як протягом року п’ять разів зростала їхня зарплата – і, основне, наскільки суттєво ( втім, цей обман не зашкодив їм дружно проголосувати за обман інший, від якого завтра залежатиме їхня не лише зарплата, а й  робота  - вкрай суперечливий, незбалансований, а місцями то й просто шкідливий для освітньої системи Закон про освіту). А в наступному їх це зростання таки чекає: Дмитро Табачник уже потирає руки від задоволення – адже в бюджеті освітянській галузі виділено на 8 мільярдів гривень більше, ніж торік. Тож купуватиме влада виборців, ще як купуватиме: вона ж знає, що пам’ять у нашого народу, ой, яка коротка. Тим паче, що цей народ легко ведеться на різного роду подачки. Як в анекдоті: «Вони думають, що ми понесемо гроші в їхній банк, який нас уже стільки разів обдурив і  розорив, - бо виставили 25% річних. Знайшли дурних!». Через якийсь час – таки вкладають свої кревні у цей банк. «Але чому?»  «Пообіцяли 50%!»        Хоч мій сільський сусід, чоловік розумний і статечний, що головував на своєму ві...